Свято Великодня – найбільше весняне свято. Нині воно має ще й іншу назву – Пасха.
Це свято настає в період з 22 березня по 25 квітня (за старим стилем) і припадає на неділю, тому й має назву Великий день або Великдень.
Усі люди тішаться, коли настають Великодні свята. Адже це пам'ять події, коли Ісус Христос, що за невірних людей терпів розп’яття на хресті, воскрес. Усі діти повинні знати, що від Великодня до Вознесіння «люди поздоровляють себе привітом: «Христос воскрес!», а відповідають: «Воістину воскрес!»
Приготування до Пасхи розпочинається за тиждень – у Вербну неділю. В цей день до церкви приносять гілочки верби. Зранку на Богослужіння сходилися всі – старі й малі, бо «гріх не піти до церкви, як святять вербу». Коли священик скропить гілля свяченою водою, то діти стараються якнайшвидше проковтнути вербовий «котик» - «щоб горло не боліло». Свяченою вербовою гілочкою б’ють один одного, примовляючи: «Не я б’ю – верба б’є. За тиждень – Великдень, вже недалечко червоне яєчко».
Перед Світлим Христовим Воскресінням увесь тиждень в Україні здавна називають білим або страсним тижнем. Цього тижня не дозволяється ні співати, ні танцювати. Всі дні тижня називають Великими.
З кожним із них пов’язані народні традиції та прикмети.
У понеділок потрібно навести лад у своїй оселі – пофарбувати, помити, почистити.
У вівторок – готують до свят одяг, перуть білизну.
У середу – прибирають у кімнатах.
Четвер – найсвітліший день цього тижня. Його називають чистим, світлим, великим, страсним, або живим. Чистий четвер – день весняного очищення. Це день, коли відбувається духовне очищення людини. За повір’ям, хто помиється до схід сонця – буде здоровим упродовж року. Цього дня треба стригти дітям волосся, тоді воно не випадатиме і голова не болітиме. З четверга починають розмальовувати писанки. А ввечері господині приносили з церкви запалені «страсні» свічки, що ними випалювали хрести над вхідними дверима. «Страсна» свічка має велику силу. Її запалювали перед іконами, коли мешканців дому охоплював страх, ними намагалися лікувати лихоманку. Під час великої грози запалювали свічку, «щоб блискавка хати не спалила».
У страсну п’ятницю, коли Христос зійшов на Голгофу, - найсуворіший піст. В цей день не можна ні шити, ні прясти. Вважається великим гріхом рубати дрова, або що-небудь тесати сокирою.
По обіді в православних храмах з вівтаря виносили плащаницю – тканину, що нею було оповите тіло Христа.
У Великодню суботу готують крашанки, писанки, інші святкові страви. Готують великодній кошик і несуть до церкви на освячення.
Сам Великдень починався Воскресною Утренею вдосвіта в Світлу неділю. Після служби вперше дзвонять дзвони і лунає привітання: «Христос воскрес», а у відповідь люди промовляють: «Воістину воскрес!»
День – це ще й час поминання покійних. Рідні приходять на могили померлих, вітають їх «Христос воскрес», цокають тричі писанкою об хрест. Якщо за життя провинили перед покійним, просять у нього пробачення. Залишають на могилі свячене яйце, паску «щоб птахи забрали і понесли покійним»
Після Великоднього святкового обіду молодь і діти поспішають «грати гаївки».