Вербну неділю відзначаємо на згадку тріумфального в’їзду Ісуса Христа в Єрусалим. Назустріч Ісусові вийшло все місто, бо кожен хотів побачити свого Месію у силі та славі. Люди вистеляли перед Ним свій одяг і пальмові гілки. Усі викликували: "Осанна Синові Давида! Благословен, хто йде в Ім’я Господнє..."
Традиції Вербної неділі
У Вербну неділю правиться Служба Божа. Священик одягає світлі ризи. Після Служби Божої він благословляє гілочки дерев свяченою водою на згадку про в'їзд Ісуса Христа в Єрусалим.
З посвяченими гілками верби у нашому народі пов'язані різні звичаї. Ці гілки ставили в хаті за іконами чи садили на городі. Ними благословляли худобу, коли перший раз виганяли її на поле пастися.
Гріх було топтати ногами свячену вербу, а тому навіть найдрібніші галузки, що залишалися після освячення, спалювали на вогні, щоб не потрапило під ноги.
Виходячи з церкви в Вербну неділю, люди один одного легко торкалися лозою, кажучи:
"Не я б'ю, верба б'є,
Не я б'ю, верба б'є,
за тиждень – Великдень,
недалечко Червоне яєчко".
А діти і молодь, "б'ючи" лозою один одного, примовляли:
"Будь великий, як верба,
А здоровий, як вода,
А багатий, як земля!"