Колобок
(казка)
Були собі дід та баба та дожились уже до того, що й хліба нема. Дід і просить:
– Бабусю! Спекла б ти колобок!
– Та з чого ж я спечу, як і борошна нема?
– От, бабусю, піди в хижку та назмітай у засіку борошенця, то й буде колобок.
Послухалась баба, пішла в хижку, назмітала в засіку борошенця, витопила в печі, замісила гарненько борошно, спекла колобок та й поклала на вікні, щоб простигав. А він лежав, лежав на вікні, а тоді з вікна на призьбу, а з призьби на землю в двір, а з двору за ворота та й побіг покотився дорогою.
Біжить та й біжить дорогою, коли це назустріч йому зайчик.
– Колобок, колобок, я тебе з'їм!
– Не їж мене, зайчику-лапанчику, я тобі пісеньки заспіваю:
– Ану заспівай!
Я по засіку метений,
Я із борошна спечений,—
Я від баби втік,
Я від діда втік,
То й від тебе втечу!
Та й побіг знову.
Біжить та й біжить... Перестріває його вовк:
– Колобок, колобок, я тебе з'їм!
– Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньки заспіваю.
– Ану заспівай!
Я по засіку метений,
Я із борошна спечений,—
Я від баби втік,
Я від діда втік,
Я від зайця втік,
То й від тебе втечу!
Та й побіг... Аж іде ведмідь.
– Колобок, колобок, я тебе з'їм!
– Не їж мене, ведмедику, я тобі пісеньки заспіваю.
– Ану заспівай!
Я по засіку метений,
Я із борошна спечений, –
Я від баби втік,
Я від діда втік,
Я від зайця втік,
Я від вовка втік,
То й від тебе втечу!
Та й побіг. Біжить та й біжить дорогою... Стрічається з лисичкою:
– Колобок, колобок, я тебе з'їм!
– Не їж мене, лисичко-сестричко, я тобі пісеньки заспіваю.
– Ану заспівай!
Я по засіку метений,
Я із борошна спечений,—
Я від баби втік,
Я від діда втік,
Я від зайця втік,
Я від вовка втік,
Від ведмедя втік,
То й від тебе втечу!
– Ну й пісня ж гарна! – каже лисичка. – От тільки я недочуваю трохи. Заспівай ще раз та сідай до мене на язик, щоб чутніше було.
Колобок скочив їй на язик та й почав співати:
Я по засіку метений...
А лисичка – гам його! Та й з'їла!