Історія школи
Нашу рідну Полівську школу пам'ятають всі старожили села, як "першу цегляну споруду", "Науковий та культурний центр", "Дім знань", бо побудована була ще у 1910 році людиною, нажаль, прізвища якої ніхто не пам'ятає (можливо ми ще дізнаємось про неї). Засновник школи мав цегляний завод, який був розташований на території нашого села, але в будівництво школи вкладена праця жителів с. Польова. Тому більшість людей згадує про це, як про народне будівництво.
Спорудою пишалися, бо говорять, що до нас приїздили здалеку, щоб тільки побачити Покровську церкву, що височіла в центрі, та двоповерхову школу, що прикрашала червоно-цегляними стінами село. Школа спершу була 4-х річною церковно-прихідською. На уроках дотримувались чітких правил поведінки. Під час їх порушення дозволялася "лозина". У школі вивчали боже слово, тут же вивчали псалми, які потім виконувалися здібними учнями під час служіння в церкві.
1928 року школа реорганізована в 7-мирічну. Вивчали "арифметику, на уроках якоївчилися швидко рахувати багатоцифрові числа, розв'язувати цікаві задачі; а також "каліграфію, яка вдавалася не кожному"
Архівні документи в школі зберігаються з 1949 року (попередні матеріали знищені у період Великої Вітчизняної війни). З гіркотою згадує роки Великої Вітчизняної війни директор школи Гненний Федір Порфилович, нині пенсіонер, що проживає в місті Дергачі. Федір Порфилович працював у довоєнний і післявоєнний час і добре пам'ятає події, що стали для нашої школи роковими.
У серпні 1943 року у селищі Польова велися тяжкі бої. Німці відступили, та один із німецьких солдат зайняв бойову позицію на горищі двоповерхової школи і довгий час протримав її, смертельно загрожуючи, як радянським солдатам, так і мирному населенню. Довгий час не наважувалися, та довелося пожертвувати приміщенням заради життя людей. ... Школа була розбита.(фото 2)
Перемога принесла людям радість і бажання жити, працювати. Необхідно було розпочати навчання дітей, та для відбудови школи потрібний був час. Учнів розміщали у трьох приміщеннях, одне їз них нині Полівська сільська бібліотека. Два інших приміщення тодішнього радгоспу "Червоний Жовтень", ( тепер приватний будинок по вул. Борисова № 1, третє не збереглося).
Нам пощастило, саме під час нашої пошукової роботи у школу завітав гість - 84-річний Костянтин Федорович Приступа, випускник нашої школи 1933 року. Костянтин Федорович не був із дня її закінчення, бо відразу поїхав до Києва навчатися. Там закінчив курсивикладачів історії, працював учителем, потім навчався в педагогічному інституті. Після війни був призначений інспектором міністерства освіти України, але весь час мріяв переїхати ближче до батьківської оселі. З 1960р. мешкає в м. Харкові, де працював до пенсії директором середньої школи №74.
Зі спогадів Приступи К.Ф. у школі в 30-х роках контингент становив близько 600учнів. Навчалися у дві зміни, у класах було до 35-40 учнів, директором школи на той час був Груздь Дмитро Герасимович, який і запропонував талановитому хлопчику Костянтину їхати до Києва навчатися далі.
Пам'ятають випускники 30-40 років також директорів Бердіну Наталю Василівну, Куратова Михайла Дмитровича. Про школу в цей час згадують, що навчалися учні на першому поверсі, на другому були розміщені квартири для директора та вчителів, у підвалі містилася велика піч, у якій випікали хліб.
З 1930 року по 1937 очолював школу дирктор Іван Кирилович Зінченко, вчитель математики, його дружина Надія Карпівна викладала украінську та російську мови.
Особливу сторінку в історії нашої школи слід відвести директору Острась Валентину Григоровичу. Повернувшись з війни, Валентин Григорович був призначений директором та вчителем математики в Полівську 7-ми річну школу. В солдатській шинелі, немаючи нічого за душею, окрім дорогоцінного скарбу - двох синів та двох дочок (ще одна дочка народиться в селі Польова). Разом з дружиною Вірою Олександрівною, вчителькою початкових класів, вони приїхали до нашого села і мешкали на квартирі у невеличкому будиночку, що нині по вулиці Діброва №13. На плечі Острась В.Г. ліг важкий тягар відбудови зруйнованого приміщення школи. Будівництво організовувалося після уроків, у вихідні дні та канікулярний час силами батьків, вчитлів, старшокласників.
І сьогодні ті люди, хто знав Валентина Григоровича, щиросердно згадують про нього добрим словом. Закотивши рукава, він разом з усіма працював на відбудові, у вільний час діставав матеріали для будівництва. І разом з цим був відданий своїй справі учителя.
У 1965 році у відбудованій школі пролунав перший дзвінок, скликавши 160 учнів до навчання. Робота розгорнулася з новою силою. Поповнювалася база школи. Також була організована вечірня школа.
Колеги згадують Острась В.Г., як добру, чуйну людину, здібного керівника, батька великої родини. Учні з любов'ю і повагою відносилися до нього, і до останнього запрошували його на вечори - зустрічі до рідної школи.
Заснована у 1961 році вечірня школа дала змогу навчатися учням, які не мали можливості здобувати середню освіту, бо найближчим закладом була Пересічанська середня школа.
Починаючи з1928 року і до 1975 року (була побудована дорога Дергачі - Дворічний Кут, що забезпечила зв'язок с.Польова з м.Дергачі та покращила його з м. Харковом). Випускники Полівської неповної середньої школи навчалися у Пересічанській середній школі, куди добиралися пішки. На той час більшість полівчан залишалося із семирічною освітою, працювали у місцевому радгоспі або на заводах і фабриках м. Харкова.
З 1976 року з появою нового вищесказаного зв'язку, учні продовжували навчання у профтехучилищах, технікумах, інститутах м.Харкова, СПТУ-52 м.Дергачі або в Дергачівських середніх школах.
Але період з 1957, коли не було зручного транспортного зв'язку, а землі радгоспу "Червоний Жовтень" були передані радгоспу "Південний" іншого населенного пункту, спричинив занепад села...
Люди по можливості залишали свої домівки. Населення с.Польова поступово зменшувалося. Ці умови привели школу до малокомплектності.
Сучасне приміщення розраховане на 200 учнів. Давні міцні і теплі стіни нашої школи з радістю вітають своїх учнів.
Головне те, що скільки б не навчалося учнів у нашій школі за весь цей час, збираючи матеріали історії, ми познайомилися з дуже багатьма цікавими, розумними, творчими людьми, як серед випускників так і вчителів.
Про деяких із них наступні сторінки історії. З часу відродження нашої школи (її відбудови в післявоєнний час) зберігаються архівні документи, з яких ми дізналися про керівників Полівської школи.
Керівники Полівської школи
- Острась Валентин Григорович - з 1947 - жовтень 1969р.
- Губарева Анастасія Атонівна - з жовтня 1969р. по серпень 1973р.
- Яценко Олександр Тихонович - з серпня 1973р. по жовтень 1978р.
- Онищенко Лідія Іларіонівна - з жовтня 1978р. по серпень 1996р.
- Воробіна Інесса Євгенівна - з серпня 1996р.
