70 кроків до Перемоги
« Не лицарі казкові, не Антеї, звичайні люди, отакі, як ми…»
В 1942 р. закінчив Фрунзенське військове училище.
На фронті у Велику Вітчизняну війну з серпня 1942 року. Воював під Сталінградом і на Курській дузі, приймав участь у звільненні України.
Давно відгриміли залпи Великої Вітчизняної війни. Заросли травою окопи. Лише братські могили та висоти нагадують нам, якою ціною завойоване безхмарне небо.
Однією із таких є висота ім. В.П.Петріщева у нашому селі. Скільки їх таких висот позначено цифрами на карті Генерального штабу. Як і у людей, у кожної з них – різні долі. У цієї – особлива, вона ввійшла в історію Великої Вітчизняної війни. 15 серпня 1943 старший лейтенант Петріщев В.П. з групою бійців захопив ворожий пункт біля селища Польова Дергачівського району Харківської області. Особисто підбив гранатами два ворожих танка. Організував кругову оборону , відбив три атаки ворога, а коли закінчились боєприпаси, визвав вогонь радянької артилерії на себе. Позиції були утримані. Протрималися на висоті 36 годин, відбили 6 контратак, підбили 5 ворожих танків, знищили сотні гітлерівців.
Безіменну висоту віднині називають висотою Петрищева. Захопивши і утримавши висоту, петрищивці підготували успішне просування наших військ вперед, наблизивши час звільнення м.Харкова - другої столиці України.
Указом Президії Верховної Ради Радянського Союзу від 1 листопада 1943 року Василю Петровичу Петріщеву, Володимиру Васильовичу Женченко, Герасиму Павловичу Поліканову, Володимиру Ефимовичу Бреусову за цей бій присвоєне звання Героя Радянського Союзу .
За ратний подвиг в боях із німецько- фашистськими загарбниками, за ініциативою
Лаптєва Олексія Петровича та Скоблова Дмитра Володимировича, членів Ради ветеранів 299 Харківської стрілкової дивізії, в 1989 році на місці запеклого бою, встановлено меморіальний обеліск. Вічна слава подвигу - прикладу для нас і майбутніх поколінь!
Для них весни ніколи вже не буде., Співати пісню про солдат,
Для них вона тоді останньою була. Яких давно уже нема.
А за селом лиш височіє 201і 7 висота. Вічна пам΄ять тим солдатам,
На висоті Петріщева, Що віддали свою весну
Як вартові, стоять берези… За нашу рідну Україну,
Сюди весною соловейко приліта За нашу рідну Польову!