Шановні батьки!
Щоб підготувати Вашу дитину до навчання у школі, пропонуємо Вам цікаві статті з газет та журналів. У них ви знайдете багато корисних порад від психологів, вчителів, вихователів, а також веселі ігри та задачі.
1.Дитина йде до школи. Радощі й турботи
2.Як допомогти дитині адаптуватися до школи
3.Корисні поради батькам першокласника
4.Підготовка до школи: абетка для батьків
5.Здоров'я першокласника
6.Харчування першокласника
Підготовка до школи: абетка для батьків // Дитячий садочок. – 2011. - № 13. – С. 5.
Чала, Т. Корисні поради батькам першокласника / Т. Чала // Зростаємо разом. – 2010. - № 9. – С. 6-8.
Гресь, А. Як допомогти дитині адаптуватися до школи / А. Гресь // Зростаємо разом. – 2010. - № 9. – С. 2-5.
Новацька, Н. Дитина йде до школи. Радощі й турботи / Надія Новацька // Для мами і тата. – 2011. – № 1. – С.
Дитина йде до школи. Радощі й турботи
Часто доводиться чути: "Хто ж має готувати дитину до навчання у школі, хто відповідає за успішність у початкових класах – батьки, сім'я, вихователі дитячого садочка, вчителі, школа?" Більшість дошкільнят відвідує дитячі садки або ж підготовчі заняття при школах, ліцеях, гімназіях, і батьки зазвичай сподіваються на те, що дітей до школи підготують вихователі, вчителі. Проте, як показує досвід, жоден найкращий дитячий заклад – ані дитячий садок, ані початкова школа (підготовчі заняття) – не можуть замінити сім'ї, сімейного виховання.
ЯКЩО МАМІ ЦЕ НЕЦІКАВО, ЗНАЧИТЬ НЕ ПОТРІБНО І ДИТИНІ
У дитячому садку та на підготовчих заняттях дітям прищеплюють багато корисних навичок, навчають малювання, усного рахунку, письма і читання. Але якщо заняттями дитини не цікавляться в сім'ї, не надають їм належного значення, не заохочують до старанності, дитина теж починає ставитися до них недбало, не прагне працювати краще, виправляти свої помилки, долати труднощі в роботі.
Деяких дітей така неуважність батьків глибоко ображає, вони замикаються, перестають бути щирими й відвертими. І навпаки, інтерес батьків до справ дошкільнятка надає особливого значення всім досягненням дитини. Допомогу у подоланні перепон, які виникають під час виконання будь-яких завдань, наші чада завжди приймають із подякою - і це сприяє зближенню між батьками та дітьми.
БАТЬКИ МУСЯТЬ ДОПОМОГТИ ПОДОЛАТИ ПЕРШІ ТРУДНОЩІ
Не всі діти однаково добре малюють, співають, ліплять, не всі швидко навчаються читання і письма. І правильно чинять ті батьки, які виконують із сином або донькою те, що спочатку може видаватися складним і важким. Як відомо, люди люблять робити те, що їм вдається. Для дітей це майже аксіома. Тому потрібно допомогти їм полюбити й навчити вчитися, прищеплювати дитині шанобливе ставлення до навчальної праці, наголошувати на її значущості для всіх членів сім'ї.
Неодмінно треба внести оптимістичну нотку, яка засвідчує впевненість батьків у тому, що навчання дитини буде успішним, якщо першокласник старанно й самостійно виконуватиме всі шкільні вимоги. Уже в дошкільному віці варто виховувати відповідальне ставлення до праці, доручень, своїх обов'язків.
Формування цих якостей починається з уважного, серйозного ставлення батьків до справ дітей. Батьки мусять помічати все: досягнення принесуть усім радість, помилки виправлятимуть спільно. Упродовж останніх років ми дедалі частіше говоримо про труднощі навчання в початковій школі. Часто діти залишаються сам на сам зі своїми труднощами, а батьки не знають, як їм допомогти.
ГОТУЙТЕ ДО ШКОЛИ, АЛЕ МАЙТЕ МІРУ
Проблема готовності дитини до школи існувала, мабуть, завжди. Її намагаються. розв'язати вчені всіх країн. То в якому з ж віці краще йти до школи? Методи навчання вдосконалюють, сучасні діти розвиваються швидше... Може, не варто засиджуватися вдома – нехай краще йдуть навчатися раніше? Але, з іншого боку, якщо маленька дитина не готова, то чи не стане систематичне навчання занадто важким і чи не зашкодить здоров'ю? Адже діти, не готові до систематичного навчання, важче й довше пристосовуються до школи, у них частіше виникають негаразди в навчанні. Серед них значно більше тих, хто не встигає за програмою не тільки в початковій школі, а й у старших класах. Звідси й проблеми зі здоров'ям найперше – нервово-психічні порушення.
Уже наприкінці дошкільного віку в дитини формується бажання перейти до значущої діяльності, що стає передумовою, готовності до навчання.
Почувши від педагогів, що необхідними умовами готовності до школи є знання того і того, батьки у своїх стараннях не знають міри, а можливостей дітей не беруть до уваги. Іноді діти знають усі сузір'я, але не знають, на якій вулиці вони живуть. Важлива прикмета інтелектуальної готовності до школи – не просто розрізнені знання, уявлення про предмети і їхні властивості, а перш за все – вміння бачити зв'язки і закономірності, бажання дитини зрозуміти, що від чого і чому.
ВЧИМОСЬ ЧИТАТИ РАЗОМ
Спробую зробити певні висновки. Важливо не лише навчати читати, а й розвивати мовлення, здатність розрізняти звуки; не тільки навчати писати, а й сприяти розвитку тонко координованих рухів руки і пальців; розвивати здібності дитини слухати, розуміти зміст прочитаного, вміння переказувати. Важливий не обсяг знань дитини, а якість її мислення.
Усі знають, як важко навчитися читати. Потрібно вчити літери, навчитися разом вимовляти склади, потім – слова, а згодом читати речення, тексти. До того ж прочитане треба зрозуміти, запам'ятати, зуміти відтворити.
Дитині все це дається дуже складно. Тим паче, що шестирічки приходять до школи з мінімальним багажем знань, загально-навчальних умінь і навичок. Про читання не може бути й мови: у кращому разі діти знають половину алфавіту.
Як допомогти дітям? Адже читання – основа всього подальшого навчання. Безперечний факт, що діти мають бажання вчитися, але зацікавлення поступово згасає, якщо зникає елемент новизни, якщо дітям не цікаво. А оскільки сам процес оволодіння навичками читання не з легких, то в дитини взагалі можуть "руки опуститися".
Отже, допомогти дитині вивчити звуки і літери повинні батьки. Вчіть зі своїми чадами спочатку всі голосні звуки і літери, якими їх позначають; потім приголосні. Це дає позитивний результат.
Проте тут виникає нова проблема – дітям важко утворювати склади, слова. Щоб полегшити цей процес, зробити його цікавим, раджу батькам бавитися з дітьми в ігри. Ось наприклад: "Мама – літера велика – малу доню загубила", "Стань звуком, відгукнись". Багато часу проводьте з дітьми на свіжому повітрі, вчіть їх читати в русі й не забувайте про дитячі ігри. Під час прогулянок малюки мають змогу милуватися природою, помічати зміни, відчувати органічну єдність із навколишнім, словесно оцінювати об'єкти. А по-друге, діти не стомлюються, не сприймають процес навчання як щось важке, нецікаве, примусове.
ДО ЗНАНЬ БАВЛЯЧИСЬ
Спілкування та навчання дітей через гру розвиває мислення, вміння будувати запитання та давати на них відповіді, збагачує словниковий запас.
У дошкільній педагогіці визнано, що гра до семи років є провідною в діяльності дитини: вона забезпечує суттєві новоутворення у фізичному, психічному й особистісному розвитку.
У школі шестирічна дитина – молодший школяр, і, як відомо, основою її діяльності стає навчання. Саме тепер, на порозі дошкільного віку, місце гри ще доволі стійке: об'єктивно – це основа для оволодіння навчальною діяльністю та соціальною роллю учня, суб'єктивно – вона приносить дитині радість, сприяє психологічному комфорту. Рекомендую в цей період батькам використовувати різноманітний практичний матеріал: вірші, скоромовки, загадки, які сприяють формуванню навичок свідомо добирати слова, чітко і правильно вимовляти, крім того, збагачують словниковий запас. Виконання вправ розвиває пам'ять, мислення, допитливість заохочуватиме до пізнавальної діяльності.
Використовуйте "Веселу абетку" – короткі образні вірші, які допомагають дітям швидше запам'ятати літери та відрізняти їх за зовнішніми знаками. "Літери-чарівниці" допоможуть з'ясувати, що заміна однієї або кількох букв змінює значення слова (рак - рік). Це завдання цікаве тому, що має емоційне забарвлення. Не забувайте про скоромовки, їх рекомендую як вправи для розвитку мовного апарату, вироблення дикції; для оволодіння мовою – точною, правильною, образною.
Крок за кроком, проявляючи велике терпіння, йдіть разом зі своєю дитиною далі й далі стежиною знань, і з кожним наступним кроком відчуватимете міцніше підґрунтя. Допомагайте – це основне! І вогник пізнання нового, вогник цікавості, радості й щастя світитиме в дитячих очах...
Надія НОВАЦЬКА,
вчитель початкових класів, старший вчитель
Як допомогти дитині адаптуватися до школи
Літо швидко минуло, і от настав вересень. З вікна лунає всім знайома пісня «...буквы разные писать тонким перышком в тетрадь учат в школе, учат в школе...», її перекрикує «сестренка Наташка теперь первоклашка», а вулицею стрункими рядами йдуть мами й тата, тримаючи за руки маленьких першокласників.
У щасливих батьків першокласників вир почуттів і емоцій: радість, гордість, хвилювання, переживання, страх... «Як там буде, у школі? Як навчатиметься моя дитина ? Чи все зможе вивчати ? Чи не кривдитимуть її? Чи вона нікого не битиме? За яку парту посадять? Який урок стане улюбленим? Цікаво, чи коли-небудь вона навчиться красиво писати? А читати швидко?»
І от куплено величезний букет квітів, у портфелі акуратно лежать нові зошити й підручники, олівці заточені, бантики зав’язані. Усе! У перший клас.
І саме тоді ти розумієш, що букет, портфель і бантики — все це тільки зовнішня сторона. А є ще те, що всередині. Адже для дитини настає зовсім нове життя, дo якого їй доведеться пристосовуватися. Фахівці вважають, що перші місяці в школі — найскладніший час у житті багатьох учнів. Як зробити так, щоб дитина почувалася комфортно в нових умовах, як допомогти адаптуватися?
Перші 2-3 тижні особливо важкі для дитини. І наслідком цього є головні болі, порушення сну, зниження апетиту тощо. Отже, дорогі друзі, варто бути особливо уважними до дитини в період адаптації.
Якщо ви знаєте, що ваш малюк складно пристосовується до нових умов, то обов'язково візьміть відпустку на пару тижнів. Тоді й адаптація минатиме значно легше: ви зможете раніше забирати дитину після уроків, не залишаючи її у групі продовженого дня і матимете час поговорити з нею про те, що сьогодні було в школі. Спочатку вам доведеться робити з першокласником уроки, а це дуже важливо, адже навчити дитину самоорганізації просто необхідно.
Якщо вам не потрібно поспішати на роботу, то ви зможете спочатку щодня спілкуватися із учителькою. Чому це важливо? По-перше, тому що вчителька, відчуваючи зацікавленість батьків, краще ставитиметься до дитини (факт перевірений). Та й розв'язати більшість проблем тоді вдасться по гарячих слідах, тобто швидко.
Найперший день
- Матусю, а сьогодні перше вересня?
- Так, Настюшо!
- Ура, а ти мене до школи вестимеш?
- Ну, звісно!
- А зі мною навчатимешся?
- Ні. У школі діти самі навчаються, без мам і тат.
- Ні... Я так не бажаю...
Перший день буде зовсім коротким. Після врочистої лінійки малюків вишикує парами їхня перша вчителька, і вони вирушать до класу. Іноді першого дня відбувається екскурсія школою, щоб першачкам стало зрозуміло: ось їдальня, ось туалет, ось розташовується твій клас, а це — тс-с-с-с, кабінет директора.
Перший урок — це знайомство: зі школою, із учителем — отаке захоплююче введення до Країни Знань. Усім дітям найчастіше це подобається, і вони не встигають засумувати за батьками. Заберіть дитину рано навіть якщо у вашій школі є група продовженого дня, нехай у свій перший шкільний день малюк повернеться додому відразу після тих двох-трьох уроків, якими для нього відкривається шкільне життя. Нових вражень і позитивних емоцій йому вистачить надовго. Про що потрібно запитати дитину в її перший шкільний день?
Як звати твою вчительку?
Як звати твого сусіда (сусідку) по парті?
Що нового ти дізнався сьогодні в школі?
Що тобі було незрозуміло? (Якщо зможете, то поясніть дитині самі, а якщо ні — не забудьте повідомити про це вчительку.)
З ким зі своїх однокласників ти вже познайомився? » Які уроки у вас були? Чи було тобі цікаво?
Попросіть дитину переказати стисло те, про що їй розповідали на уроці.
Можливі проблеми першого дня
Нам, дорослим, вони можуть видатися зовсім несерйозними, а от для дітей подібні «дріб'язки» можуть бути справжніми труднощами.
Дитина злякалася нової обстановки;
дитина не подружилася ні з ким у класі;
малюк не знайшов туалет.
З усіма цими питаннями наступного дня ви обов'язково звернетеся до вчительки й попросите виправити ситуацію: туалет показати, школою поводити, з дітьми подружити (для цього навіть існують спеціальні ігри-дружилки).
А от якщо:
дитина розплакалася в школі;
дитина запевняє, що завтра до школи не піде, й просить відвести її назад до дитячого садка;
дитина говорить, що їй не сподобалося на уроках, і бажає, щоб завтра були тільки перерви.
Тоді потрібно втрутитися батькам. Розповідайте малюкові про школу, згадайте історії зі свого дитинства, які доведуть дитині, як у школі може бути весело й цікаво. Поговоріть і про те, що уроки — це чудово, на них можна дізнатися багато нового, навчитися всього того, що стане в пригоді в житті. Але якщо ситуація повторю¬ватиметься щодня, обов'язково зверніться до вчителя й психолога.
День другий
- Щось мені в школі не подобається...
- А чому не подобається?
- А там немає на стінках картинок, як у садку. І на обід зелену цибулю не дали. І ще такої вантажівки немає, як у нас у групі. Давай завтра повернемося назад до садка.
Отже, малюк починає потихеньку освоюватися в новому середовищі. Він уже запам'ятав імена декількох однокласників, учительки. Його розповіді «про життя в школі» стають зв'язнішими і поширенішими. Уже з'явилися перші зошити, щоденник. Для батьків це дуже зручно. Розглядайте зошити і читайте щоденник, адже це допоможе вам докладніше розпитати дитину.
Перший тиждень
- Матусю, а ти теж до школи ходила, як була маленькою?
- Звісно, ходила.
- Ти мала портфель?
- Так, червоний такий.
- А ти теж, як я, цукерки на уроці їла?
- Було одного разу.
- А вчителька сказала, що моя мама так ніколи б не зробила. І двійку мені поставила.
Увесь перший тиждень вересня — це і є найперший етап адаптації. Дитина звикає до нових людей, нових правил, до обстановки. Вона поступово запам'ятовує, де розташована її парта, як дістатися класу або спортивної зали, знайти вихід на вулицю. Вона будує взаємини з однокласниками, намагаючись знайти своє місце в дитячому колективі. Малюк придивляється до вчителів і однокласників.
Минув місяць
- Привіт! Як справи?
- Вибач, кваплюся, поспішаю!
- Що трапилося?
- Так донька до першого класу пішла. Уроки потрібно робити. Завтра математика й ще потрібно намалювати собаку.
Не тільки дитина звикає до школи, але й батьки. Ви вже познайомилися із учителькою, напевно побували на батьківських зборах, навчилися виконувати домашні завдання й зрозуміли, що таке перший клас і школа взагалі для батьків. І звісно, у всіх батьків виникає чимало запитань. Наприклад, от таких:
Скільки часу триває адаптація до школи в першокласників?
У кожної дитини по-різному. Як правило, до кінця вересня — початку жовтня малята вже звикають до нового режиму, «приймають» учительку як авторитетного дорослого, знають усіх однокласників на ім'я, виконують поки нескладні домашні завдання.
Однак, не у всіх дітей адаптація відбувається так швидко й непомітно. Є діти, які звикають досить повільно й освоюються на новому місці тільки у грудні, а то й у лютому. Саме такі малюки потребують допомоги й підтримки родини.
А що робити, якщо вже лютий, а моя дитина так і не звикла до школи? Вона вередує, зранку відмовляється туди йти і запевняє, що не любить учителя.
У такому випадку ви терміново потребуєте консультації психолога. Можливо, справа зовсім не в тому, що дитина погано адаптується до школи. Швидше за все, у такій ситуації потрібно подивитися уважно на взаємини дитини з учителем. Так трапляється, що після м'якої та доброї звичної виховательки дитина нізащо не виявляє бажання «подружитися» з суворішим і вимогливішим учителем. Саме тут на допомогу й повинен прийти психолог.
Чи може так трапитися, що дитина до школи так і не звикне?
Звісно, рано чи пізно до школи звикають усі діти. Але у першокласників так трапляється: час спливає, а до школи йти все більше не хочеться, дитина плаче й вередує, відмовляється готувати уроки. Причини можуть різнитися: занадто ранній похід до школи, перевтома через непомірні навантаження, учитель, який не може поки знайти підхід до вашої дитини. Зрідка батьки приймають рішення забрати дитину й піти до школи через рік. Але це, повторюю, швидше виняток, ніж правило.
Яким повинен бути режим першокласника?
Це дуже важливе питання. До режиму майбутнього школяра потрібно готувати заздалегідь і, звісно, дотримувати його з перших днів навчання в школі.
1. Сон —11,5 години, включаючи 1,5 години денного сну.
Не забувайте, що повноцінний сон — це єдиний варіант найголовнішого відпочинку, що дозволить дитині відновити свої сили після важкого дня. Не сумнівайтеся, малюк, який не виспався, «проспить» усе, що йому потрібно почути й зрозуміти в школі. Першокласникові необхідно спати 11,5 години на добу, включаючи 1,5 години денного сну. Дитина молодших класів повинна лягати спати не пізніше ніж о 21.00. До речі, у вихідні час відходу до сну повинен бути таким, як і зазвичай.
2. Прогулянки — 3-3,5 години.
До режиму дня обов'язково потрібно включити ранкову зарядку (10-15 хв.) і прогулянки — ще один ефективний спосіб відновлення сил (перед виконанням домашнього завдання й перед сном загальною тривалістю 3-3,5 години).
3. Домашнє завдання — не більше ніж година з перервами кожні 15-20 хв.
У першій половині навчального року першокласникам задавати домашні завдання забороняється. Однак, як усім нам відомо, завдання все-таки задають. Тривалість занять не повинна перевищувати годину, причому через кожні 15-20 хв. роботи необхідно робити перерву для невеликої розминки на 3-5 хв. Не змушуйте дитину багаторазово переписувати завдання із чернетки в чистовик і робити все за одним разом. Робота за одним присідом, за принципом «поки не завершиш, не встанеш», є малоефективною і створює додаткове напруження.
4. Гуртки і секції — не більше ніж 1 година.
Звісно, усі ці цікаві заняття є дуже важливими для розвитку вашого малюка. Але подумайте, наскільки вони посильні для дитини? Результати спеціальних досліджень гігієністів дозволяють говорити про те, що позашкільні заняття на першому році навчання стомлюють дітей, і навіть, видалося б, такі корисні, як спортивні.
Тому, шановні батьки, подумайте, можливо, має сенс перенести ці заняття на рік пізніше, коли ваша дитина повністю адаптується до школи. Якщо ж ви вирішили, що додаткові заняття необхідні вашій дитині, то для семирічної дитини їх тривалість не повинна перевищувати годину.
5. Телевізор/комп'ютер — двічі-тричі на тиждень по ЗО хв.
На жаль, мало хто дотримується зазначених рекомендацій, і все-таки ви можете докласти зусиль, щоб хоча б прагнути до рекомендованого часу.
Ми віддаємо дитину до першого класу у неповні шість років. Чи існують якісь особливі поради щодо адаптації для таких маленьких дітей?
Звісно, краще рік зачекати й зовсім спокійно піти до школи у шість із хвостиком. Але вже якщо віддали (ох уже ці батьки!), то для таких малюків особливо важливим є дотримання режиму дня, відсутність перевантажень — розумових, емоційних і фізичних. Стежте уважно за здоров'ям дитини, малюки частіше й швидше перевтомлюються, ніж діти старшого віку. Особливо пильно слід спостерігати за дитиною наприкінці чвертей і навчального року. Не перевантажуйте дитину додатковими заняттями, відвідуванням музичної або художньої школи, тренуваннями.
На що слід звертати увагу в перші тижні в школі?
Звісно, на настрій дитини. Адже посмішка на дитячому обличчі є індикатором її здоров'я й благополуччя. Важливо стежити за тим, наскільки сильно дитина стомлюється, чи не занадто великими є навантаження.
Як визначити: адаптувалася дитина до школи чи ні?
Тобто якими є насправді критерії того, що малюк прийняв нові умови й тепер може спокійно навчатися? Не потрібно сподіватися на якісь спеціальні тести. Хоча, якщо в школі є психолог, то він обов'язково їх проводить десь наприкінці вересня — початку жовтня. Але вам, мудрим батькам, достатньо просто послухати свою дитину.
Отже, ваша дитина:
зранку іде до школи з гарним настроєм;
повертається зі школи теж у гарному настрої;
розповідає про те, що було в школі, здебільшого з позитивним настроєм;
подружилася хоча б з парою однокласників; не боїться вчительки;
їй подобаються не тільки перерви й прогулянка, але й уроки;
вона не відмовляється виконувати домашні завдання;
не відмовляється йти до школи?
Якщо ви відповіли «так» на всі ці питання, отже, адаптація відбулася успішно, і ви можете полегшено зітхнути. Ваша дитина вже справжній першокласник. Якщо хоча б на 2-3 запитання ви відповіли «ні», тоді вам неодмінно потрібно поспілкуватися з учителькою й психологом, тому що ситуація вимагає втручання дорослих.
Коли можна залишати дитину в групі продовженого дня?
Залежно від того, наскільки легко проходить адаптація. Але, у будь-якому разі, робити це можна тільки після того, як ви переконалися: дитина почувається в школі комфортно, її нічого не турбує. У цьому випадку потрібно звернути увагу на те, чи є в школі тиха година, тобто чи має дитина можливість протягом дня відпочити. Якщо такої можливості немає, то до кінця першого класу її краще забирати додому відразу після уроків.
Наша дитина не відвідувала дитячий садок. Раптом у неї виникнуть проблеми у взаєминах з однокласниками? Як нам їй допомогти?
Насправді далеко не у всіх «домашніх» дітей виникають проблеми в спілкуванні. Нинішні шести-семирічні діти здебільшого досить товариські, тому сподіватимемося на те, що ваші побоювання не виправдаються. У випадку, якщо ви помітите, що малюкові важко будувати взаємини з однолітками, він губиться, намагайтеся йому допомогти. Насамперед, поговоріть з учителькою.
У дитини дуже низькі оцінки, що з цим робити?
Добре, якщо ви потрапили до нормальної школи і дітей хоча б першу половину року не оцінюють. Але якщо все-таки двійки-трійки оселилися в щоденнику вашого малюка, то потрібно йому допомагати. Наприклад, займатися додатково за тим предметом, який йому не дається. Ну а якщо погані оцінки вчителька ставить за всіма предметами, то тоді варто замислитися — чи не занадто рано ви віддали дитину до школи. Іноді краще все-таки забрати малюка зі школи й повторити «похід» наступного року (за умови, що дитина й сама не виявляє бажання ходити до школи).
- Мамо, а я, коли виросту, стану вчителькою!
- Чому? Ти ж збиралася бути стюардесою?
- А я бажаю, як Марина Сергіївна, крейдою на дошці писати й розповідати всілякі цікаві історії. І оцінки червоною ручкою ставити.
Шановні батьки !
Перші дні й тижні в школі — найважливіший час. Від того, як вони минуть, багато в чому залежить подальше шкільне життя вашого малюка. Тому поставтеся серйозно до початку навчання вашої дитини у школі: не шкодуйте сил і часу, щоб допомогти їй. Співпрацюйте з учителями й психологом. А нагородою вам буде щаслива дитина, яка прагне й любить вчитися.
Анна Гресь, психолог
Вгору
Корисні поради батькам першокласника
Ось і минув цей знаменний день — 1 вересня. Ваша дитина починає нове життя. І вся родина разом із нею. Для всіх нас 1 вересня — якась межа. Позаду безтурботне дитинство, попереду – відповідальність і реальна підготовка до нового життя. Чому нас часто так лякає це «перший раз у перший клас»? Томи що ми безпосередньо пов’язуємо школу з початком дорослого життя, з першими кроками у цю дорослість. Отже, наші думки линуть далі, за шкільний поріг, у прийдешнє доросле життя улюбленого малюка.
Порада 1. Підтримуйте позитивне ставлення дитини до школи
Підтримуйте прагнення малюка стати школярем. Ваше серйозне ставлення до шкільного життя дитини, терпіння, увага до її перших успіхів і можливих труднощів допоможуть першокласникові відчути значущість своєї діяльності, сприятимуть підвищенню самооцінки дитини, її впевненості в собі. Якщо дитина бачить, що батьки беруть найактивнішу участь у навчанні, що вони зацікавлені в її успіхах, вона намагається пізнавати й робити ще більше, щоб порадувати їх.
Порада 2. Не сваріть дитину за помилки
Коли людина вчиться, це природно, що вона припускається помилок. Згадайте себе. Коли ви чогось учитеся, у вас теж може не все відразу виходити. У вас також трапляються помилки, при цьому ніхто вас не сварить і не обзиває, скажімо, нездарою. Уявіть, що ви повертаєтеся з роботи й розповідаєте чоловікові або дружині, що у вас, скажімо, дебет із кредитом не зійшовся й взагалі проблеми на роботі. А ваші домашні замість того, щоб підтримати вас, дати ділову пораду, розповідають вам, який ви некмітливий, неуважний і з начальством ладнати не вмієте!
Якщо в малюка не ладнається з навчанням, намагайтеся втриматися від критики й докорів. Усі помилки дитини походять від браку знань або ж від нерозуміння. І те, й інше ми, дорослі, у змозі виправити. Для початку заспокойте дитину й завірте, що любите її, які б оцінки вона не отримувала. Поясніть, що до школи йдуть навчатися. Згадайте разом із дитиною, як вона вчилася, наприклад, кататися на велосипеді, що спочатку також не відразу виходило, потрібно було потренуватися.
Порада 3. Обговоріть із дитиною розпорядок дня, складіть його разом і дотримуйтеся
Звісно, дуже добре, якщо ваш першокласник був заздалегідь привчений до шкільного режиму — рано прокидатися і рано лягати. Однак, якщо це не так, вам слід виявити твердість і наполягти на тому, щоб дитина вкладалася спати не пізніше ніж о дев'ятій годині вечора, у тому числі у вихідні. Бажано години за півтори перед відходом до сну припинити рухливі ігри та обмежити перегляд телепередач. Найкраще прогулятися з дитиною перед сном, хоча б на 15-20 хв.
Порада 4. Частіше хваліть дитину
Відомо, що емоційна підтримка й похвала здатні підвищити інтелектуальні досягнення людини. Навіть у незначній, на вашу думку, роботі знайдіть те, за що можна було б похвалити («Ти так добре впорався!»). Якщо ж ви говорите: «Знову в тебе нічого не вийшло!», — то навряд чи підтримаєте цими словами дитину. Вірте в сили дитини, і тоді вона повірить у себе і надихнеться на нові здійснення.
Порада 5. Обговоріть із дитиною нові правила й норми, з якими вона зустрілася в школі
Нескінченні «не можна», «потрібно», «правильно», «неправильно» найчастіше йдуть всупереч бажанням дитини. До нових правил і норм потрібно адаптуватися. Адже школа — це, у першу чергу, система, що дисциплінує. Адже дитина не звикла ходити до їдальні, сидіти тридцять хвилин на уроці й відповідати тільки тоді, коли запитує вчитель! Вона повинна навчитися приймати обмеження з боку інших і вміти обмежувати сама себе. Більшість першокласників успішно можуть упоратися із цим завданням.
Однак, початок шкільного навчання — це стрес для кожного першокласника. Тому період адаптації до школи існує у всіх, хто навчається у першому класі, але в кожної дитини може різнитися. У когось цей період триває місяць, в інших — може розтягтися на весь перший рік. Поясніть своєму малюкові необхідність і доцільність дотримання нових правил і норм, пов'язаних з організацією шкільного процесу.
А ще ви можете подати дитині корисну схему, алгоритм поведінки на уроці, що реально допоможе в навчанні. Нехай це і прості дії, але не завадило б поговорити про них, — раптом ваша дитина цього просто не знає?
- Якщо чогось не встиг, поклич учительку, повідом їй про це.
- Якщо чогось не зрозумів, підніми руку і запитай.
- Якщо хочеш вийти у туалет, підніми руку і запитай: «Можна вийти?»
«То все зрозуміло»,— скажете ви, а діти дуже часто не встигають, не розуміють. І що в такій ситуації робити, вони поки не знають. Губляться. Ваші поради навчать дитину, як діяти в незнайомій ситуації, тобто забезпе¬чать їй відчуття впевненості й безпеки.
Порада 6. Не забувайте, що, коли дитина пішла до школи, у її житті з’явилася нова людина - учитель
Це авторитет для вашого першокласника, тому поважайте думку дитини про педагога. Не соромтеся звертатися до вчителя, якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її взаєминах з однокласниками і навчальних справах. Напевно, разом ви зможете відповісти на запитання, що виникли. Адекватний тандем батьків і вчителя допоможе швидше адаптуватися дитині до нового шкільного життя.
Пам'ятайте про те, що духовне й фізичне здоров'я першокласника залежить від контактів з усіма, хто працює в школі. Неможливо не поважати вчителя початкової школи, тому що він працює й живе життям своїх дітей. Підтримайте словом і справою свого вчителя, допоможіть йому. Не поспішайте засуджувати вчителя, адміністрацію школи, не кваптеся категорично висловлювати свої думки про них — краще порадьтеся: адже все, що робиться вчителем, насамперед, робиться на користь вашої дитини.
Порада 7. Намагайтеся правильно ставитися до оцінок
Відомо, що за інструкцією Міністерства освіти протягом усього першого року навчання учителям рекомендовано не оцінювати успіхи дитини. Ну, а на практиці й учителям важко відмовитися від цього простого й наочного способу оцінювання, і багатьом батькам зручніше за допомогою оцінок «виховувати» дітей. Тому наші первачки як і раніше приносять нам зі школи якщо не оцінки як такі, то вже неодмінно які-небудь зірочки, штампики, малюнки, що диференціюють успіхи так само, як 12 або 2.
Якщо в маляти не все гаразд із навчанням, намагайтеся втриматися від докорів. Заспокойте дитину й поясніть їй, що ви любитимете її незалежно від оцінок, які вона отримує. Поясніть малюкові, що шкільна оцінка засвідчує, що ти вже знаєш і скільки ще можна зробити для того, щоб краще вивчити конкретний предмет.
Дуже часто трапляється так, що батьки переживають через погані оцінки і зауваження учителів значно більше, ніж сам учень. Не забувайте, що оцінка часто суб'єктивна.
Намагайтеся не драматизувати шкільні невдачі. Постійна прикрість і невдоволення дитини оцінками не сприяють вдалій адаптації до школи, крім того, можуть призвести до страху неспроможності й до тривожності дитини.
Намагайтеся підтримати дитину й запевнити у тому, що наступного разу в неї все вийде. Адже до школи приходять вчитися, а коли вчаться, то може й не відразу все виходити. Добре грати у футбол або кататися на лижах теж не відразу виходить.
Якщо ви бачите, що дитина докладає зусиль, то не скупіться на похвалу, підбадьорюйте малюка. Навіть якщо в дитини не з'явиться нової зірочки на зошиті, вона знатиме, що вам важливі її старання й бажання вчитися.
При цьому не порівнюйте її успіхи з успіхами інших дітей, наголошуючи на тому, що хтось робить це краще, ніж вона. Намагайтеся зробити так, щоб дитина виросла порівняно із самим собою колишнім, навчилася чогось нового.
Допоможіть дитині опанувати відсутні навички й уміння. Якщо дитина погано засвоїла навчальний матеріал, намагайтеся з'ясувати, що викликає труднощі, і поясніть те, що залишилося незрозумілим.
Кожна дитина — маленька особистість. Намагайтеся акцентувати увагу на предметах, що подобаються вашому малюкові, де він може досягти успіхів. Таким чином ви збережете його інтерес до шкільного навчання.
Порада 8. «Учитися потрібно весело, щоб добре вчитися!»
Це слова зі старої пісеньки. Вони є основним принципом успішного навчання першокласника. Вступ до школи кардинально змінює життя дитини, але не повинен позбавляти її різноманіття, радості й, звісно, гри. У шести-семирічному віці кожні 2-3 місяці відбуваються зміни в психологічному й фізіологічному «портреті» дитини, що є дуже істотними для її розвитку.
У шестирічної дитини, незважаючи на здатність засвоювати новий навчальний матеріал, ще зберігається потреба в грі. На жаль, у школі це враховують не завжди. Намагайтеся збагатити елементами гри виконання домашніх завдань. Крім того, у першокласника також повинен залишатися вільний час для ігрових занять.
Шановні батьки, будь ласка, не забувайте, що дитина потребує вашої підтримки, допоможіть їй адаптуватися до нового життя!
Тамара Чала, завідувач дитячого садка
Підготовка до школи: абетка для батьків
Мовленнєва пам'ятка-порадниця.
Хороше мовлення дитини — запорука її успішного навчання у школі. Дотримуйтеся рекомендацій пам'ятки, і діти будуть добре виховані та навчені.
1. Наполеглива робота вихователя та систематичні заняття батьків із дитиною вдома. Адже «без хороших батьків немає хорошого виховання попри всі школи та університети» (І. Карамзін).
2. Мовлення батьків має стати прикладом для наслідування вашою дитиною.
3. Чітка і правильна вимова під час наслідування захистить дитину від недоліків у мовленні.
4. Цікавтеся і вчіться разом із дитиною правильно розмовляти українською мовою.
5. Якщо часом ваша дитина відмовляється від занять, не дорікайте їй та не виказуйте своїх розчарувань або негативних емоцій.
6. Підтримка з боку батьків та схвалення допоможуть дитині подолати труднощі і досягти чергової перемоги.
7. Нехай ваші заняття з дитиною будуть у вигляді мовленнєвої гри-забави.
8. Для занять обирайте час, коли дитина перебуває у хорошому настрої. Добираючи ігри, зважайте на темперамент дитини.
9. Не фіксуйте увагу дитини на помилках, вона може відмовитися від подальших занять. Підбадьорте її та розпочніть вивчення матеріалу з простішого, поступово ускладнюючи.
10. Коротенький віршик, розказаний веселим або загадковим тоном, допоможе заохотити дитину до гри-заняття.
11. Заняття слід проводити двічі-тричі на тиждень. Тривалість мовленнєвого заняття з дітьми 2—3-х років — 10 хв.; 4—5-ти років — 15—20 хв. 1
12. Заняття-гру можна проводити в місці відпочинку, на природі, йдучи до дитячого садка.
